110 маршрутка Житомир — приміський рейс ТОВ «САВ-ТРАНС» між дачним масивом Соколовський і селом Станишівка, де стоїть обласна дитяча лікарня на Сквирському шосе, 6. На лінії тримають дев’ять машин, рух орієнтовно з 06:00 до 22:00, інтервал у будень зазвичай 15–20 хвилин.
Повний шлях близько 24 км. У спокійний час це 40–50 хвилин, у ранковий і вечірній пік легко розтягується до години. Найчастіше повний квиток коштує близько 15 грн, але тариф на приміських рейсах час від часу переглядають — гроші краще мати дрібними і уточнювати у водія.
Це той рейс, яким возять сумки з розсадою, батьків із направленнями і тих, кому треба перетнути майже все місто без пересадки.
У житомирському транспорті легко заплутатися: номери схожі, кінцеві «гуляють» по форумах, а в додатках інколи вискакує зовсім інший 110-й — київський. Тут інша історія. Цей рейс живе між городами Соколовського і тихим під’їздом до лікарняного корпусу в Станишівці. Він не блискучий і не «європейський». Зате він є щодня, і для тисяч людей це єдиний прямий місток між дачею, Крошнею, центром і південною околицею.
Якщо вам треба саме до обласної дитячої лікарні без пересадки з північного дачного масиву — шукайте табличку «Соколовський — Станишівка», а не випадковий автобус із цифрою 110 на лобовому склі.
Куди насправді їде маршрут і чому його плутають
Офіційна пара кінцевих проста: дачний масив Соколовський (інколи пишуть Соколівський) і Станишівка з упором на зупинку біля обласної дитячої клінічної лікарні. Машина заходить у місто через Крошню, чіпляє Покровську і проспект Незалежності, проходить Київську зі Сінним ринком, майдан Перемоги, театральний вузол, Чуднівську, Гідропарк і вже потім скочується на Сквирське шосе.
Плутанина народжується з трьох речей. По-перше, у Житомирі є міські рейси на ту саму лікарню — зокрема четвертий і десятий з Крошні. По-друге, частина сайтів ліниво копіює чужі таблиці і підсовує зупинки Богунії чи Гідропарку як «єдину правду». По-третє, водії іноді ставлять у салон стару табличку з іншим номером. За моїм досвідом, найнадійніше дивитися не на цифру в інтернеті трирічної давнини, а на кінцеві на лобовому склі й у EasyWay.
Соколовський — це не «спальник у чистому вигляді». Це сади, теплиці, вузькі вулиці, зупинки «на вимогу» і запах скошеної трави в травні. Станишівка — уже інший ритм: село, лікарняний потік, батьки з папками аналізів, люди після зміни. Між ними — майже весь Житомир, зібраний в один тісний салон.
Розклад, інтервал і скільки машин на лінії
За зведенням приміських інтервалів на traffic.zt.ua рейс тримає вікно 06:00–22:00. Денний і вечірній інтервал записаний як 15–20 хвилин, на лінії — 9 одиниць. Це не «метро кожні три хвилини». Це нормальний приміський ритм: якщо вийшов на зупинку без додатка, хвилин п’ятнадцять почекати — звичайна справа, пів години — уже привід глянути в телефон.
У години пік салон набивається швидше, ніж хочеться. Ранок 07:00–09:00 везе школярів, дачників із ранковими справами і тих, хто спішить на роботу через центр. Вечір 16:00–19:00 — зворотна хвиля: базар, лікарня, повернення на масив. У обід місць більше, розмова тихіша, сумки з розсадою не тиснуть у спину.
Вихідні живуть інакше. Формально вікно те саме, але пасажиропотік зміщується: менше офісного люду, більше сімей і тих, хто їде «на город на цілий день». Останні рейси після 21:00 краще не романтизувати. Машина може піти раніше, якщо салон порожній, або затриматися через затор на Київській. На свята графік інколи стискають — це не катастрофа, але перевірка в додатку перед виходом з дому зберігає нерви.
Ключові цифри рейсу
- Довжина шляху — близько 24,12 км
- Час у дорозі — 40–50 хв без затору, до 60 хв у пік
- Початок / кінець руху — орієнтовно 06:00 / 22:00
- Інтервал — 15–20 хвилин
- Машин на лінії — 9
- Перевізник — ТОВ «САВ-ТРАНС»
Точного «розкладу по хвилинах», як на електричці, у вільному доступі майже немає. Є інтервал і живий GPS. Саме тому люди, які їздять щодня, відкривають трекер ще на ганку, а не тоді, коли вже стоїть дощ за коміром.
Зупинки, на які реально орієнтуватися
Повний список у різних сервісах розходиться: хтось малює два десятки точок, хтось — під сорок, із зупинками «на вимогу» в дачній зоні. Нижче — робоча схема, якої вистачає, щоб не проїхати своє і не сперечатися з водієм.
| Зона | На що дивитися | Кому зручно |
|---|---|---|
| Старт / дачі | Дачний масив Соколовський, Магазин, Сонячне, проїзд Андріївський, вул. Теплична, вул. Незнайка | Дачники, хто живе за містом |
| Крошня | Будівельна, Танкістів, Цегляна, Гранітна, Чеська Крошня, Северина Наливайка | Мешканці мікрорайону, студенти коледжу |
| Центр | Покровська, Князів Острозьких, просп. Незалежності, Сінний ринок, Київська, майдан Перемоги, Театральна | Ринок, установи, пересадки |
| Південь міста | Перемоги, Чуднівська, Гідропарк, вул. Жуйка, Бердичівський міст | Хто їде далі на шосе |
| Фініш | Сквирське шосе, Обласна дитяча лікарня, Станишівка | Батьки, медперсонал, мешканці села |
Орієнтири зібрані за даними traffic.zt.ua та eway.in.ua; живий порядок зупинок у центрі краще звіряти в додатку, бо ремонт чи об’їзд змінює картину за одну ніч.
На дачній ділянці водій часто зупиняється рукою: підняв долоню — гальмує. У центрі правила жорсткіші. На Київській і біля майдану салон може стояти в корку, і тоді «ще одну зупинку пішки» інколи швидше, ніж сидіти в запітнілому вікні.
Кінцева біля лікарні зручна тим, що корпус близько. Адреса закладу — Сквирське шосе, 6, село Станишівка. Якщо їдете з дитиною на обстеження, виходьте саме на лікарняній, а не на попередній «Жуйка»: пішки там уже не три хвилини, особливо з візочком.
Скільки коштує і як платити
Найчастіше в оглядах і в самій практиці 2025–2026 років фігурує повний квиток близько 15 грн. На приміських лініях перевізника в грудні 2025-го вже були оголошення про невелике підняття тарифу на кілька гривень, а навесні 2026-го в місті знову сперечалися про 18–20 грн на низці рейсів. Рішення міської влади і обласні тарифи живуть окремими життями, тому цифра на папері й цифра в салоні можуть розійтися.
Готівка досі король. Карткою на приміській 110-й розрахуватися виходить не завжди: термінал то є, то «не ловить», то водій просить «як завжди, гривнями». Дрібні купюри — ваш друг. Сотка в ранковому піку перетворює посадку на міні-спектакль із пошуком решти.
Пільги залежать не від доброти салону, а від посвідчення. Маленьку дитину на колінах часто везуть без окремого місця. Школярі, студенти, пенсіонери за віком і люди з інвалідністю мають питати заздалегідь і тримати документ у зовнішній кишені, не на дні рюкзака під банкою огірків.
Практичний чек-лист перед виходом
- Відкрити EasyWay або інший GPS-трекер і подивитися, де зараз найближча 110-та.
- Перевірити кінцеві на табло: Соколовський і Станишівка / дитяча лікарня.
- Покласти дрібні на квиток і окремо — воду, особливо влітку.
- Якщо з дитиною в лікарню — виходити на зупинці біля корпусу, не «на око».
- У пік мати запас 10–15 хвилин. Київська любить несподіванки.
- На дачній ділянці чітко показати рукою, інакше можуть проїхати.
Як їхати зручніше: живі сценарії
З Соколовського в центр уранці сідайте ближче до дверей, якщо плануєте виходити на Київській чи майдані. Задні ряди «замуровують» сумками, і вилізти біля Сінного ринку — квест. Навпаки, з лікарні ввечері краще місце біля вікна в середині салону: менше протягу від дверей і менше штовханини на кожній зупинці Крошні.
Поїздка з дитиною має окрему логіку. Лікарняний ранок — це коляски, термосумки і батьки, які дивляться на годинник частіше, ніж на дорогу. Варто виїжджати на рейс раніше за «ідеальний» розрахунок. Якщо прийом о 9:00, рейс «ну встигну з 8:20» — погана стратегія. Затор плюс черга на вході з’їдають люфт.
Дачний сезон змінює салон до невпізнання. Квітень–червень — розсада, відра, сапи. Серпень–вересень — банки, яблука, мішки картоплі. Водій бачив це тисячу разів і рідко дратується, якщо ви не ставите ящик поперек проходу. Прохід має лишатися проходом. Це не примха, а можливість вийти людині з ліків і з дитиною.
Взимку інша драма: запітнілі шибки, слизькі сходинки біля дверей, затримка через сніг на виїзді з масиву. Рукавиці не знімайте до останнього, поки не сіли. На зупинках без павільйону вітер ріже сильніше, ніж здається з кухні.
Міфи vs реальність
Міф: 110-та ходить кожні 9 хвилин, як годинник.
Реальність: дев’ять хвилин інколи спливають у трекері в ідеальний день. Живий інтервал ближчий до 15–20 хвилин, у заторі — довше.
Міф: це той самий маршрут, що «Богунія — Гідропарк».
Реальність: ні. Кінцеві інші, логіка інша. Плутанина сидить у скопійованих статтях.
Міф: до лікарні завжди 25 хвилин.
Реальність: 25 хвилин можливі лише шматком шляху або вночі, коли міста ще немає. Повний рейс жирніший.
Міф: картою можна не дивитися, «і так усі знають».
Реальність: гість міста на Покровській легко проїде свою зупинку, бо оголошень у салоні немає.
Куди пересісти, якщо 110-ї немає
Пряма альтернатива на лікарню з Крошні — міські рейси №4 і №10, які теж фінішують біля обласної дитячої. Вони не забирають вас із глибини Соколовського, але рятують, якщо вже дісталися Крошні чи центру, а приміська «зникла» з карти. На Озерне і суміжні села інколи зручніший 115-й від Житнього ринку.
Таксі з масиву до лікарні з’їдає бюджет кількох тижнів поїздок 110-ю. Воно має сенс у двох випадках: ніч після останнього рейсу і важкий стан дитини, коли кожна хвилина важливіша за гривні. У звичайний вівторок маршрутка виграє.
Пішки «відрізати» центр майже нереально: дистанція велика, ідея романтична лише на карті. Велосипед улітку на дачній ділянці — так. Через центр у пік — уже спорт, не транспорт.
Для кого цей рейс заходить, а для кого ні
Для кого: хто живе на Соколовському і їздить у центр або в Станишівку; батьки з направленням у дитячу лікарню; дачники з сумками; студенти агротехнічного коледжу; люди, яким важлива одна посадка без двох пересадок.
Не для кого: хто чекає м’яке крісло й кондиціонер як у міжміському лайнері; хто має жорсткий слот «доїхати за 20 хвилин із центру»; хто не переносить тісноту пікового салону. Для коротких поїздок всередині середмістя вигідніші тролейбус і міський автобус.
Салон, водії і дрібні правила, яких немає на папері
Машини різні. Трапляються свіжіші автобуси з нормальними дверима, трапляється класична «маршрутка», де влітку вікно — єдина клімат-система. Просити зупинити «між зупинками» в центрі майже безглуздо. На дачній дузі — навпаки, це частина культури рейсу.
Водії 110-ї бачать одних і тих самих людей роками. Хто їздить щодня, той уже знає, хто сідає з термосом, хто з візком, хто завжди просить «на Гранітній». Новачку варто говорити чітко: не «там біля магазину», а назву зупинки. Інакше опинитеся на наступній і буде піша прогулянка з пакетами.
Музика в салоні — лотерея. Іноді тиша, іноді радіо, яке водій слухає вже двадцять років. Навушники рятують краще, ніж зауваження. Сперечатися через трек у години пік — шлях до поганого ранку, не до справедливості.
Найгірше, що можна зробити в цьому рейсі, — стати в проході з великим рюкзаком і вдавати, що вас немає. Прохід тут — не ваша шафа.
Важливе попередження
Не плануйте «останній рейс плюс п’ять хвилин запасу», якщо від цього залежить прийом у лікарні або поїзд. Вечірній випуск може зсунутися, машина — піти на обід чи заправку, трекер — запізнитися з оновленням.
У ожеледь сходинка біля дверей стає катком. Тримайтеся поручня навіть якщо «ну я ж місцевий». Дитину саджайте ближче до вас, не до дверей. Готівку не махайте на всю салонну довжину — звичайна міська обережність, не параноя.
Що змінюється з року в рік і на що дивитися зараз
Схема кінцевих тримається: масив — лікарня / Станишівка. Коригують дрібниці — об’їзди через ремонт на Покровській чи Київській, коротші вечірні вікна в свята, розмови про тариф. У 2025-му приміські перевізники вже піднімали ціну на кілька гривень. У 2026-му тема вартості проїзду в Житомирі знову виходила на поверхню, тож цифра «завжди 15» більше не догма.
Найкорисніше оновлення останніх років — не новий диван у салоні, а нормальний GPS. EasyWay показує, чи машина вже виїхала з Соколовського, чи ще стоїть. Для людини, яка мерзне на зупинці без павільйону, це важливіше за будь-який барвистий буклет.
Перевізник той самий: ТОВ «САВ-ТРАНС». Компанія тримає не лише 110-ту, а й інші приміські та міські лінії. Звідси і впізнаваний парк, і впізнавана манера роботи: інтервал є, але він живий, не лабораторний.
Маленькі хитрощі, які економлять день
Якщо їдете тільки до Крошні, не завжди варто чекати саме 110-ту: місцеві рейси з цього боку міста ходять густіше. 110-та виграє, коли вам потрібен наскрізний шлях «з дачі до лікарні» або «з дачі через увесь центр без пересадки».
На Сінному ринку виходьте на свою зупинку завчасно. Ринок затягує погляд, а двері вже зачиняються. Те саме з майданом Перемоги: красиво, людно, легко проїхати зайвих триста метрів.
У спеку бери воду навіть «на дві зупинки». Салон на сонці нагрівається швидше, ніж тролейбус. У дощ майте купюру не в задній кишені джинсів під рюкзаком — витягти її мокрими руками біля дверей ще те задоволення.
Для гостей міста один орієнтир важливіший за всі таблиці: лікарня стоїть у Станишівці на Сквирському шосе, не в самому середмісті. Якщо вам сказали «дитяча обласна» і ви шукаєте її біля майдану — ви вже не там.
Особистий інсайт
За моїм досвідом, 110-та незамінна саме як «наскрізний» рейс. Усередині міста її легко замінити. На парі Соколовський — лікарня заміна кульгає. Люди, які сварять маршрутку за тісноту, часто забувають, чим вона закриває дірку між городом і медзакладом, де іншим транспортом виходить дві пересадки і зайва пів година.
Найспокійніші поїздки в мене були не в ідеальний сонячний полудень, а тоді, коли я дивився трекер заздалегідь і не грав із долею в «ну зараз підійде».
Рейс лишається таким, яким його зробили звички житомирян: трохи гучний, трохи тісний, напрочуд свій. Якщо треба з масиву в Станишівку — це досі найпряміша відповідь. Якщо треба лише через квартал центру — є варіанти швидші й просторіші. Головне не плутати номер із київським 110-м і не вірити таблиці, яку скопіювали з чужого маршруту.
Перед виходом ще раз гляньте, де машина на карті. Кінцеві на склі, дрібні в кишені, рука вільна, щоб показати зупинку на дачній дузі. Далі вже звична житомирська дорога: сади, Крошня, ринок, майдан, шосе і двері лікарні, до яких від зупинки рукою подати.
