Торік, 26 жовтня, під час авіаудару надважкою 500-кілограмовою бомбою, яка впала в бліндаж, загинули четверо військових. Серед них був майор 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького Олександр Голуб з Житомирщини. Решток не знайшли, тож офіційно він досі вважається зниклим безвісти.
Про зникнення дружині Юлії Голуб повідомили у військкоматі. Водночас командир сказав їй, що Олександр загинув. Жінка сама виховує трьох дітей, двоє з яких мають інвалідність. Вона пише тексти пісень, а донька Еліна виконує їх у музичній школі та на сцені будинку культури.
Що відомо про службу і статус Олександра Голуба
- 26 жовтня 2025 року він зник безвісти на Донецькому напрямку, у селі Васюківка Донецької області.
- Служив заступником командира з психологічної роботи, мав звання майора.
- Брав участь в антитерористичній операції у 2015 році; з 2016-го працював на каменеобробному заводі в селищі Нова Борова.
- У перший день повномасштабного вторгнення знову став на захист України: перший рік служив у місцевому військкоматі, потім перевівся.
- 30 серпня 2026 року на майдані Рад у Черняхові встановили пам’ятне дерево на честь зниклих безвісти жителів громади; серед імен — Олександр Голуб.
- Визнати зниклого безвісти загиблим у суді можна після шести місяців від дати завершення бойових дій на території, де він зник.
«Торік, 26 жовтня, під час авіаудару надважкою 500-кілограмовою бомбою, яка впала в бліндаж, він і ще троє чоловіків загинули. І після цього він вважається зниклим безвісти, бо решток немає. Він вважається зниклим безвісти, поки суд не встановить факт того, що він загинув», — сказала Юлія.
Військовий адвокат Сергій Дубок пояснив порядок такого визнання. «У нас є постанова, де чітко прописується населений пункт, де завершені бойові дії або активні. Коли ми бачимо, що бойові дії там, де військовослужбовець зник безвісти, завершені, тоді відраховується шість місяців з дати, яка зазначена у постанові, і в судовому порядку можна визнавати військовослужбовця загиблим», — сказав він.
Юлія розповіла, що чоловік пішов служити знову, бо «був колись на “нулі”» і вважав, що може допомогти там. «Перший рік він у нашому військкоматі прослужив, але потім перевівся, бо хотів туди. Тут, при військкоматі, я бачила, він завжди був пригнічений, що робить не ту роботу. Я не стала заперечувати, бо розуміла: хто, як не він, захистить нашу сім’ю», — сказала вона.
Писати тексти вона почала під час повномасштабного вторгнення: вчителька доньки запропонувала скласти слова до мелодії. «Я саме привезла дрова, ношу змучена, і вона телефонує, каже, що награє мені мелодію, а я напишу слова. Приспів мені одразу в голові склався. Я написала їй першу пісеньку», — розповіла Юлія. Після цього з’явилися ще сім дитячих пісень і кілька дорослих. Тоді чоловік ще був живий.
«Тоді ще чоловік мій був живий, а я йому ніби напророчила цією піснею. Але таке життя. Я не знала, що так буде», — сказала вона. Одну з пісень написала про зниклих безвісти військовослужбовців. Донька виконує ці твори на сцені й бере участь у конкурсах.
Юлія згадує чоловіка як доброго і турботливого. «Він не чекав, коли його щось попросять. Я навіть не купувала собі шкарпетки — у мене завжди на полицях їх було багато. І от нещодавно я перебирала речі, до мене дійшло, що шкарпеток немає, і я плакала через це. А він мені і тепленькі, і з котиком. Постійно про мене піклувався. Він дуже добрий був, нікого не ображав, навіть поганих слів не вживав», — поділилася вона.
«Наша донька продовжує ходити в будинок культури, навчатися, бере участь у багатьох конкурсах. Найбільше вона мене радує своєю творчою натурою, яка мене підтримує. Це мені розрядка, щоб відганяти погані думки. Я не завжди усміхнена. Це на людях роблю усмішку і здаюся безтурботною. Мене це все пригнічує. Я дуже хвилююся, бо мені здається, що на мені лежить моральний борг — віднайти рештки чоловіка і змогти їх поховати», — сказала Юлія Голуб.
Пам’ятне дерево на майдані Рад у Черняхові 30 серпня 2026 року встановили за ініціативи рідних загиблих військовослужбовців. Серед імен зниклих безвісти жителів громади є ім’я Олександра Голуба.
