Богунія Житомир досі з’являється в оголошеннях і розмовах так, ніби це окремий населений пункт або друга назва Богунського району. Обидві звички розходяться з документами. Село Богунію включили до міської смуги постановою Президії ВУЦВК від 23 серпня 1934 року, а районні в місті ради після рішення Житомирської міської ради від 18 грудня 2018 року на наступні скликання не утворюють.
З 10 вересня 2020 року виконком Богунської районної ради перебуває в стані припинення. Назва району лишилася в суді, частині індексів і довідниках, але тарифи, благоустрій і дозволи на забудову проходять через міську раду. Схема «Богунія — це район» не пояснює ні адресу двору, ні адресата звернення.
Для довідки достатньо чотирьох питань: що саме називають Богунією, де вона лежить, коли увійшла до міста і чим відрізняється від адміністративного району з подібною назвою.
Богунія як місцевість
Богунія — історична місцевість і житловий масив у межах Житомира, колишнє село і центр Богунської сільської ради. У міському вжитку так називають західну забудову вздовж проспекту Миру та вулиці Героїв Базару, а не всю територію на захід від центру.
До 1922 року поселення звалося Врангельгофом або Врангелівкою. Назва походить від маєтку баронеси Анни фон Врангель, дружини волинського віце-губернатора Людвіга фон Врангеля: земля лежала поза тодішньою міською межею, біля урочища Кокоричанка. У 1922 році хутір перейменували на Богунський — на честь 130-го Богунського стрілецького полку, який з 1921 року стояв у тутешніх казармах. Полк сам носив ім’я Івана Богуна, тож у топонімі лишився опосередкований слід, а не пряме найменування місцевості на честь козацького полковника.
Після 1935 року поруч з’явилася панчішна фабрика, і в розмові частину околиці почали звати Чулочкою. Це сусідній неформальний топонім, а не друга офіційна назва Богунії. У довідниках Чулочку й Сурину Гору, її також відносять до мікрорайону Хмільники, ставлять на схід від Богунії.
Розташування і межі
Орієнтир на карті — правий берег Кам’янки, лівий берег річки Лісової та правий берег струмка Довжик. Умовна точка місцевості в довідниках лежить біля 50°16′ північної широти та 28°36′ східної довготи. Поштовий індекс, який закріплюють саме за цією місцевістю, — 10004.
Сусідство, яке фіксують краєзнавчі описи, таке:
- північ — Соколова Гора;
- схід — Чулочка і Сурина Гора;
- південний схід — Нова Рудня;
- південь — хутір Шевченка.
Цей перелік не є кадастровою межею. Окремої чинної постанови, яка б провела лінію Богунії по парканах і кварталах, у відкритих міських документах немає. Побутово назву розтягують на будинки офіцерського складу і на всю західну забудову. Для довідки надійніше триматися річок, проспекту Миру та сусідніх місцевостей, а не оголошення, де «Богунія» означає просто захід міста.
Входження до Житомира
У 1906 році хутір Врангелівка Троянівської волості Житомирського повіту мав 9 дворів і 63 мешканці. У 1923 році, вже як центр Богунської сільради Троянівського району, поселення налічувало 137 дворів і 622 мешканці й лежало за 22 версти від Троянова. З 28 червня 1923 року сільрада офіційно звалася Богунською.
15 вересня 1930 року хутір у складі сільради підпорядкували Житомирській міській раді — після постанови про ліквідацію округ від 2 вересня 1930 року. До міської смуги село включили окремим актом. Постанова Президії ВУЦВК «Про розширення міської смуги м. Житомира» від 23 серпня 1934 року прямо каже: Богунську сільраду розформувати, село Богунію приєднати до міської смуги Житомира, а хутір Довжик передати до Соколово-Гірської сільради. Окремі довідники зсувають дату на 22 серпня; у збірнику постанов стоїть 23 серпня, Київ.
Приєднання схоже на те, як садибу за міською межею вписують у міський двір: земля лишається на місці, а адреса й комунальна відповідальність переходять до міста. Аналогія перестає працювати там, де садиба зникає в одному під’їзді. Богунія зберегла назву, річкову підоснову й окремий індекс, а хутір Довжик тією самою постановою пішов не в місто, а в сусідню сільраду.
Богунія і Богунський район
Богунський район утворили 22 грудня 1973 року. Він охоплює центр, захід, північний захід і північ міста: з півдня — вулиці Київська і Леха Качинського та річка Тетерів, із заходу й півночі — міська межа, з північного сходу — залізниця на Коростень. Площа в довідниках — 30 км², населення — 147 324 особи. Це не перепис 2026 року: загальноукраїнського перепису після 2001 року не було, тож цифра лишається зведеною довідковою.
Район зафіксував ім’я Івана Богуна і великої історичної місцевості, але з нею не збігся. Соколова Гора, центр біля Соборного майдану і квартали з іншими індексами лежать у Богунському районі й не є Богунією. Богунський районний суд і в 2026 році працює на майдані Соборному, 1, з індексом 10014 — це адреса суду, а не межа житлового масиву.
| Ознака | Богунія | Богунський район | Що з цього випливає |
|---|---|---|---|
| Статус | Історична місцевість, колишнє село | Адміністративний район міста з 1973 року | Назви не взаємозамінні в документах |
| Поява назви | 1922 рік, замість Врангелівки | 22 грудня 1973 року | Район молодший за місцевість на пів століття |
| Площа | Окремої офіційної площі немає | 30 км² | Район у рази ширший за масив |
| Населення | 622 особи у 1923 році | 147 324 у зведених довідниках | Сучасної цифри саме по Богунії немає |
| Межа | Річки й сусідні місцевості, без кадастру | Київська, Леха Качинського, Тетерів, міська межа, залізниця | Для двору потрібна вулиця, не назва району |
| Індекс | 10004 | Кілька індексів, від 10003 до 10031 | 10004 не покриває весь район |
Джерело: постанова Президії ВУЦВК від 23 серпня 1934 року у ЗЗРРСУУ; довідкові картки місцевості й району станом на вересень 2026 року.
Таблицю читають по рядку, а не по колонці «район». Спільний корінь у назві не робить площу, індекс і дату утворення однаковими. Рядок про населення навмисно розведений: 622 особи — це підрахунок 1923 року, 147 324 — довідкова цифра району без свіжого перепису.
Найсильніше заперечення звучить просто: якщо в оголошенні написано «Богунський район, Богунія», розрізняти нічого. Факт інший. Районні ради з грудня 2018 року не обирають, виконком Богунської районної ради з вересня 2020 року в процедурі припинення, а суд на Соборному майдані лишається судом, а не управою місцевості. Індекс 10004 вказує на західну місцевість; решта районних індексів покриває інші квартали.
Що це означає для мешканців
Для двору на проспекті Миру чи вулиці Героїв Базару «Богунія» — робоча назва місцевості в оголошенні й у розмові. Для тарифу, благоустрою чи дозволу на забудову адресат — міська рада та її виконавчі органи, а не районна управа з назвою Богунська. Судове питання, якщо воно територіальне, як і раніше може йти через Богунський районний суд: назва суду не дорівнює межі масиву.
Практичне правило коротке. Богунією називають колишнє село Врангелівку на правому березі Кам’янки, включене до Житомира 23 серпня 1934 року. Богунським районом — адміністративний контур 1973 року площею 30 км², усередині якого ця місцевість лише одна з кількох. Для довідки про двір звіряють вулицю й індекс 10004, для довідки про повноваження — рішення міської ради.
Межа поради очевидна. Краєзнавчий опис сусідства не замінює кадастрової карти кварталу, а сучасного окремого підрахунку мешканців Богунії у відкритих джерелах немає. Для межі конкретної ділянки лишається витяг із земельного кадастру, а не побутова назва масиву.
