У XIX столітті на Коростишівщині почали активно розробляти граніт. Дослідження історикині Олени Мозговенко та краєзнавиці Олександри Олійник-Поліщук простежує, як італійські майстри допомогли перетворити видобуток каменю на ремесло й галузь.
Як італійські майстри започаткували каменеобробку?
Поклади місцевого граніту розробляли із середини XIX століття, однак для створення готових виробів потрібні були фахові вміння. Прокладена через Коростишів ділянка Брест-Литовського шосе привела до міста майстрів, які побачили тут сировину та можливість розпочати власну справу за невеликої місцевої конкуренції. Серед родин, пов’язаних із розвитком галузі, були Ріццолатті та Бузетті.
Ріццолатті організували виробництво, де виготовляли сходи, балюстради, підвіконня, умивальники й плити. Майстри також створювали надгробну скульптуру, використовуючи не лише місцевий граніт, а й привезений мармур.
Італійські фахівці залучали до роботи місцевих чоловіків і навчали їх обробляти камінь. За висновком дослідниць, на цьому ремеслі виросли два покоління. Згодом приватна справа переросла в артільне виробництво, а пізніше — у велике державне.
Як ремесло переросло у промисловість?
У 1927 році в Коростишеві створили підприємство з розроблення та видобутку граніту. Там працювали 405 людей, а майже всі операції виконували вручну: камінь відокремлювали, розпилювали, надавали йому форми, шліфували та полірували.
У 1963 році на підприємстві запровадили термічну обробку каменю. У 1970–1980-х роках встановили каменерозпилювальні, шліфувально-полірувальні та фрезерно-окантувальні верстати. Річний випуск продукції зріс із 16 до 48 тисяч квадратних метрів.
Виготовлення виробу й нині передбачає кілька етапів: брилу ділять, розрізають на заготовки, полірують, окантовують і термічно обробляють. Увесь шлях від брили до готової плити може тривати кілька діб, а точність розмірів має значення.
Коростишів залишається одним із відомих в Україні центрів видобутку й обробки граніту; у місті та околицях працюють приватні підприємства. Каменяр став частиною образу міста поряд із представниками інших ремесел. Кам’яні скульптури в міському парку продовжують цю традицію, а у 2024 році парк увійшов до Книги рекордів України.
