Сміттєпереробний завод у Житомирі працює з 2023 року, а з 1 квітня 2024-го приймає міські тверді побутові відходи на постійній основі. Це вже не обіцянка з презентацій: змішане сміття з контейнерів біля під’їздів і з приватного сектора їде не одразу в карту полігону, а на сортувальні лінії приватного оператора — спочатку ТОВ «МС Соціальний проєкт», з 2026 року — ТОВ «Юкрейніан Вейст Менеджмент».
Закон «Про управління відходами» змусив громади рахувати не лише вивіз, а й відновлення та захоронення окремими операціями. У 2025-му завод запускав лінію технічного ґрунту й продавав SRF-паливо цементним підприємствам, у лютому того ж року зупинявся на реконструкцію, а в червні 2025-го оголошував намір отримати дозвіл на викиди через модернізацію. У 2026-му суперечка змістилася в платіжку: оператор просив підняти тариф на відновлення змішаних відходів, інакше погрожував з липня зменшити або припинити приймання міського сміття.
Стара схема «контейнер — сміттєвоз — полігон біля Крошні» більше не описує весь ланцюг. Питання для двору просте: що саме роблять зі сміттям на заводі, скільки з нього лишається на звалищі і як це відіб’ється на маршруті машини та на рядку в квитанції.
Що переробляє такий завод
На житомирський сміттєпереробний завод надходять переважно змішані тверді побутові відходи з багатоквартирних будинків і приватного сектора. Проєктна потужність — 85 тисяч тонн на рік, або орієнтовно до 200 тонн на добу. У 2025 році фактично прийняли близько 50–53 тисяч тонн — менше, ніж дозволяє обладнання.
З потоку вилучають вторинну сировину: ПЕТ-пляшки за кольорами, плівки, окремі види пластику, склобій, папір, чорний і кольоровий метал, текстиль. Органічну фракцію спрямовують на компостування й технічний ґрунт двох типів — для прошарування карт полігону та для озеленення. Те, що не йде у вторсировину, подрібнюють у SRF-паливо (тверде відновлене паливо) для цементних печей. У 2025 році підприємство відвантажило таке паливо кільком заводам; лише АТ «Подільський цемент» прийняло понад 13 тисяч тонн.
Коротко. Завод не спалює сміття на своїй площадці. Він сортує, компостує органіку й готує паливо, яке спалюють уже цементні підприємства поза містом. На полігон іде залишок і частина технічного ґрунту для ізоляції шарів.
Дослідження морфології змішаних відходів 2024 року, яке виконали ТОВ «ЕКО-МБ» і університет «Житомирська політехніка», зафіксувало високу частку органіки — 35,5% — і полімерів — 17,2%. Понад 26% становили баластні фракції: будівельне сміття, каміння. У змішаних пакетах траплялися й медичні відходи. Без роздільного збору на майданчику біля будинку лінія не може «вичавити» з мішка більше, ніж дозволяє його вміст.
Як протікає процес переробки
Сміттєвоз зважують на в’їзді й вивантажують у приймальний цех. Далі пакетний розривач розкриває мішки, і маса йде на ротосито — барабан діаметром понад два метри. Там відсіюється дрібна органіка, з якої згодом роблять технічний ґрунт. Компостування на бетонному майданчику триває від одного до двох місяців: масу зволожують, перегортають, додають бактерії.
Те, що не пройшло сито, потрапляє на сортувальну стрічку. Два десятки працівників вручну відбирають скло, метал, папір і пластик різних видів. Залишок іде на шредер і стає сировиною для SRF. Глибина переробки — частка маси, яку не захоронюють як звичайне сміття — у різні сезони 2025 року оцінювали від 19–22% до 38–45%. Після лінії ґрунту керівництво планувало 65–70%, але цього показника стабільно не закріпили.
Строки на кожному етапі різні. Приймання й сортування йдуть у змінах щодоби, якщо лінія не стоїть на регламенті. Компост дозріває тижнями. Відвантаження вторинної сировини й тюків палива залежить від покупця й логістики. Реконструкція й догляд за обладнанням у лютому 2025-го зупиняли завод повністю — тоді ж виконували регламентні роботи.
Екологічні наслідки й вимоги
Порівняно з прямим захороненням завод зменшує обсяг, який лягає в карту полігону, і забирає частину органіки, що на звалищі дає фільтрат і біогаз. Технічний ґрунт використовують саме для прошарування відходів на полігоні — це вимога безпечної експлуатації карт, а не «зникнення» сміття.
Контроль іде через дозвіл на операції з оброблення відходів, висновок з оцінки впливу на довкілля та, за потреби, дозвіл на викиди стаціонарних джерел. У червні 2025 року підприємство публічно заявило про намір оформити дозвіл на викиди через переоснащення; проєктна потужність після нього лишалася 85 тисяч тонн на рік. Для повітря в прилеглих районах критичні пил, запах від органіки й вихлоп вантажівок на під’їзді, а не димар сміттєспалювання: термічної утилізації на майданчику немає.
Важливо. Ризик для ґрунту й води лишається там, куди везуть залишок — на полігон. Якщо змішані відходи погано розділяють у дворі, на лінію потрапляють небезпечні фракції, а глибина переробки падає. Завод не замінює роздільний збір біля будинку.
Найсильніше заперечення проти самої ідеї заводу в громаді звучить так: він лише здорожчує послугу, а сміття все одно опиняється на полігоні. Частково це так: залишок і технічний ґрунт їдуть саме туди, а в 2025-му на лінію надійшло помітно менше відходів, ніж дозволяє потужність. Водночас тисячі тонн палива й вторсировини з міста вже не лежать у тілі звалища. Питання не в «заводі замість полігону», а в частці, яку вдається вивести з захоронення при поточному складі мішків.
Вплив на роботу комунальних служб
Маршрут машини для більшості дворів Житомира змінився в точці розвантаження: замість прямого заїзду на полігон — завод. Частота вивезення з майданчика залежить від перевізника й договору, а не від того, чи встигла лінія розібрати вчорашній рейс. Якщо завод обмежує приймання, як попереджав оператор навесні 2026-го, перевізникам доводиться шукати інший майданчик або накопичувати відходи — це вже ризик для графіка в конкретному районі.
Тариф для мешканця складається з кількох операцій: збирання й перевезення, відновлення (переробка) і захоронення залишку. 6 травня 2026 року виконком скоригував саме збирання й перевезення через ціну дизпального. Загальний платіж КАТП-0628 для багатоквартирних будинків став 69,81 грн з особи на місяць, для приватного сектора — 76 грн. В інших перевізників суми близькі: «Ґрін Бін Україна» — 68,58 і 74,61 грн, ПП «КВЖРЕП №8» — 68,08 і 74,07 грн.
Окремо оператор заводу в червні 2026-го виніс на обговорення тариф на відновлення 1 492,34 грн за тонну замість попереднього рівня близько 988 грн за тонну. У перерахунку на особу складова відновлення мала б зрости з 23,52 до 35,52 грн у багатоповерхівках і з 26,03 до 39,30 грн у приватному секторі. Це ще не автоматично затверджена платіжка, а заявка, яку має розглянути міська рада.
| Показник | Проєкт / заявка | Факт або чинна плата |
|---|---|---|
| Річний обсяг на заводі | 85 тис. т | близько 50–53 тис. т у 2025 р. |
| Глибина переробки | 65–70% | від 19% до близько 45% у 2025 р. |
| Відновлення, грн/особа (багатоквартирний) | 35,52 (заявка 2026) | 23,52 (до заявки) |
| Загальний тариф КАТП-0628, грн/особа | — | 69,81 / 76,00 з травня 2026 |
Джерела: оголошення та рішення Житомирської міської ради, публічні пояснення оператора заводу, 2025–2026 роки.
Які заводи вже є в Україні і що з них вийшло
За даними Міністерства розвитку громад та територій, які влітку 2026 року оприлюднило видання «Слово і діло», в країні нарахували 43 об’єкти поводження з відходами — здебільшого сортувальні лінії. Як повноцінні сміттєпереробні заводи відомство тоді назвало два: термічне оброблення в Києві та аеробне компостування у Львові. Житомирський майданчик місцева влада й оператор називають заводом повного циклу, але в міністерському підрахунку його могли віднести до сортувально-переробної лінії, а не до окремої категорії «завод».
Київський завод «Енергія» спалює близько 240–260 тисяч тонн на рік — орієнтовно чверть столичних відходів — і віддає тепло в мережу житлових масивів. Це інша технологія, ніж житомирська. Львівський механіко-біологічний комплекс на вулиці Пластовій потужністю до 250 тисяч тонн на рік до осені 2026-го так і не запустили: контракт із попереднім підрядником розірвали, нового обрали в вересні, строк добудови — до 1 липня 2027 року.
Для Житомирщини з цього випливає обережний висновок. Наявність лінії ще не означає, що полігон порожніє на дві третини. Результат залежить від завантаження, роздільного збору й того, чи купують SRF і вторсировину стабільно.
Що це означає для мешканців
Для двору в Богунському чи Корольовському районі запуск заводу не скасував контейнер і графік вивезення. Змінилося місце, куди машина везе мішок, і структура тарифу. Якщо виконком затвердить заявку на відновлення, рядок за переробку в багатоповерхівці зросте приблизно на 12 грн з особи на місяць, у приватному секторі — на понад 13 грн. Для родини з трьох осіб це близько 36–40 грн щомісяця лише за цю складову — плюс уже підняте в травні 2026-го перевезення.
Маршрути можуть зміститися не «по всьому місту однаково», а там, де перевізник втратить точку розвантаження. Громади району, які захочуть возити відходи на ту саму лінію, упираються в ліміт 85 тисяч тонн і в договір з оператором. Питання про запах, черги сміттєвозів і фактичний відсоток переробки варто адресувати не абстрактній «владі», а конкретно: перевізнику за договором, управлінню житлово-комунального господарства міськради та оператору майданчика — письмовими зверненнями з номером будинку й датою рейсу.
Що робити далі
Якщо квитанція вже містить кілька рядків за відходи, варто звірити суму з рішенням виконкому від 6 травня 2026 року для свого перевізника й окремо стежити, чи затвердили тариф на відновлення. Строк — найближчі засідання виконкому після оприлюднення обґрунтування на сайті міськради.
Якщо в дворі змішаний бак стоїть без сітки під пластик і папір, глибина переробки на заводі для саме цього майданчика лишиться низькою: лінія не витягне з мокрого пакета те, чого туди не поклали окремо. Почати можна з одного контейнера на під’їзд — без додаткових платежів місту, лише організацією ОСББ чи управителя.
Якщо рейс зірвався або біля будинку накопичилося сміття після заяви оператора про обмеження приймання, фіксувати дату, фото майданчика й звертатися до перевізника за договором протягом 1–3 днів; паралельно — письмова заява до міськради. Для прилеглих громад питання те саме, але через свою сільську чи селищну раду: без договору завод міське сміття з іншого населеного пункту не зобов’язаний брати.
