Силікатний кар’єр Житомир — це вже не робочий вибій із самоскидами в котловані, а затоплена виробка площею близько 16,5 га біля села Слобода-Селець. Глибина водойми в туристичних описах перевищує 110 м. Пісок тут десятиліттями брали для силікатної цегли комбінату на вулиці Промисловій, 10; після вироблення виробка наповнилася водою і стала місцем купання, риболовлі й літнього трафіку з мікрорайонів.

Комбінат, заснований 1964 року, працює далі. За власними даними підприємства, від запуску цеху випущено понад 3,5 млрд штук умовної цегли. Штат за реєстровою звітністю скоротився з 298 осіб у 2021-му до 157 у 2025-му. Сировину тепер возять не з дна цієї водойми, а з інших піщаних ділянок, зокрема з Тарасівського родовища, яке науковці Житомирської політехніки називають базою комбінату.

Для дворів Смолянського й Станишівського масивів, Слобідської та Промислової це змінює суть питання. Гуркоту вибухів на березі озера немає. Залишаються пил і фури біля заводу, стан під’їзду, стихійне сміття на схилах і неясний статус пляжу, який не є офіційною міською зоною відпочинку.

Розташування і сировина

Межа кар’єру — південно-східна околиця Житомира, село Слобода-Селець, орієнтир 50°13′32″ пн. ш., 28°44′41″ сх. д. Поруч — колії, сосновий клин і проммайданчик комбінату. На Wikimapia позначені щонайменше перший і другий силікатні кар’єри; перший жителі прив’язують також до району Польової. Дістатися можна маршрутками №23, №4 і №27: зупинки «Комбінат силікатних виробів» і «Кар’єр», далі кілька хвилин пішки.

Порода — кварцовий будівельний пісок надзаплавної тераси Тетерева, не граніт. Слобідське родовище в геологічних переліках лежить за 5 км на північ від міста саме в Слободі-Селець. В області розвідано близько 20 родовищ будівельного піску із сумарними запасами категорій А+В+С близько 64 млн м³. Відкритого помісячного обсягу видобутку саме з затопленої виробки за 2025–2026 роки немає: вибій тут зупинений, котлован стоїть під водою.

Коротко. Назва «силікатний» тримається за заводом, а не за поточною розробкою дна. На березі зараз пляж, а не екскаваторна зміна.

Цеглу на Промисловій роблять із піску й вапна власного випалу. Історична потужність силікатного цеху після реконструкцій 1970–1980-х оцінювалася в 110–120 млн штук умовної цегли на рік. Фактичний випуск у відкритих рядах за 2008-й сягав майже 95 млн штук; новіших повних рядів за роками в публічному доступі немає.

Технологія видобутку й переробки

Піщаний кар’єр не потребує масових промислових вибухів, на відміну від гранітних виробок Богунії чи Соколова. Типова схема для сухого піску: зняття розкриву бульдозером, набір ковшем екскаватора, навантаження в самоскид, відсів. Обводнений пісок забирають земснарядом. На Слобідській виробці ця послідовність уже в минулому: виробка затоплена, берег іде в глибину поступово, без різкого уступу.

На комбінаті пісок змішують із вапном, пресують і пропарюють в автоклаві. Окремий цех дає грудкове вапно: у старих виробничих довідках потужність вапняного господарства — близько 60 тис. т на рік. Саме вапно й пил від сипких матеріалів, а не «вибух на озері», задають санітарний режим проммайданчика.

На практиці зміна виглядає так. Самоскид заходить на промзону з Промислової, висипає пісок у бункер або на відкритий склад. Далі сировина йде в змішувач, на прес і в автоклав. Готову палету забирає інша фура на об’єкт у місті чи області. Якщо склад відкритий і вітер зі сходу, пил сідає на узбіччя й двори ближче до Слобідської, а не на воду кар’єру.

Маршрути вивозу й дороги району

Поки виробка була сухою, пісок їхав коротко: від уступу до цеху. Тепер плече довше. Тарасівський пісок іде автотранспортом на Промислову; готова цегла розходиться тими ж вулицями в бік центру, Станишівського масиву й траси. Залізниця над водою лишилася слідом старої схеми відвантаження, не чинним щоденним конвеєром для купальщиків.

Маршрутка №23 у 2026 році все ще веде з Богунії через центр на Слободу-Селець і заїжджає в промзону. У години пік водії інколи обрізають заїзд на комбінат через стан покриття. Вузькі ділянки Слобідської й Промислової ділять легковики, маршрутки й самоскиди. Окремої міської статистики «скільки рейсів піску на добу» немає; інтенсивність видно на око в робочі зміни, а не в неділю на пляжі.

Джерела: відкриті описи водойми, реєстрові дані ПрАТ «Житомирський комбінат силікатних виробів», ДСП 173-96.

Дозволи, контроль і скарги

Видобуток піску потребує спецдозволу Держгеонадр, оцінки впливу на довкілля за потреби закону та дозволу на викиди, якщо є стаціонарні джерела пилу. Комбінат у класифікаторі має й код 08.12 — добування піску. Який саме чинний спецдозвіл закриває Тарасівську ділянку на дату цього тексту, у відкритому вигляді з номером і строком не зведено; без витягу з реєстру надр це лише припущення.

За ДСП 173-96 виробництво силікатної цегли — III клас, нормативна санітарно-захисна зона 300 м. Випалювання вапна — II клас, 500 м. Видобуток каменю без вибуху — V клас, 50 м. Точний проектний розмір зони саме цієї площадки в публічному доступі не викладено: межу рахують від джерела пилу й шуму, а не від урізу води.

Важливо. Скаргу на пил, шум і злив відходів несуть не «на кар’єр взагалі», а до конкретного органу: Держекоінспекція Поліського округу — додаток «ЕкоЗагроза» або телефони 068-717-03-34 і (0412) 46-49-54; шум і санітарія — Держпродспоживслужба; прибудинкова дорога — міська електронна приймальня.

У серпні 2023-го Суспільне Житомир зафіксувало стихійне звалище промислових відходів біля другого силікатного кар’єру: будівельне сміття, відходи каменеобробки, пульпа. У 2024-му на сайт міськради подали петицію про вбиральні, роздягальні й баки на першому кар’єрі в районі Польової. Це не «аварія видобутку», а наслідок того, що виробка стала пляжем без статусу офіційного місця купання.

Що це означає для мешканців

Гуркоту підриву на Слободі-Селець чекати не варто: піщаний вибій тут закритий водою. Шум і пил ближчі до зміни на Промисловій і до фур на Слобідській у робочі години, орієнтовно зранку й до вечора буднів. На березі в сезоні інша проблема — натовп, машини на узбіччі, скло й пакети на схилі за платними альтанками.

Санітарний буфер захищає житло від цеху й складу, не від плескання на озері. Якщо пил сідає на підвіконня з боку промзони, фіксують дату, час, вітер і фото, далі — «ЕкоЗагроза» або гаряча лінія інспекції. Якщо розбита дорога біля зупинки «Кар’єр» — це вже комунальний контур міськради, не ліцензія на надра.

Для двору критерій простий: водойма — місце відпочинку з ризиком глибини й сміття; комбінат — джерело пилу, вапна й вантажівок. Плутати ці два контури не варто. Відкритих помісячних тонн піску з дна цього кар’єру за 2026 рік немає, тож оцінки «скільки возять через мій район» без натурного підрахунку рейсів лишаються приблизними.

Порада на сезон одна: до межі водойми зручніше маршрутом №23 або №4, купатися лише там, де дно набирає глибину поступово, не лишати пакети на схилі й не плутати платну альтанку з гарантією чистої води. Офіційного статусу міського пляжу в кар’єру немає, лабораторні зрізи публікують епізодично, не щотижня.

Застереження таке: глибина «понад 110 м» і площа 16,5 га взяті з описів локації, не з останнього протоколу ДКЗ. Нормативні 300 і 500 м — клас виробництва за ДСП 173-96, а не виміряна на місцевості огорожа. Без витягу спецдозволу й карти СЗЗ не можна стверджувати, що конкретний будинок на Польовій чи Слобідській стоїть усередині чи поза зоною.