У Коростені Лук'ян торгував дверима на будівельному ринку і вважав, що з журналістикою розминувся ще в університеті, де вивчав економіку підприємства і завалив модуль зі статистики. Після ринку був рік у відділі продажів забудовника: показував квартири, яких ще не існувало, і слухав одні й ті самі питання про паркомісце. Пішов сам, бо набридло відповідати «буде в другій черзі». Оглядає бізнес, роботу, ціни, забудову, житло, сміття й довкілля. На громадські слухання ходить із дешевим блокнотом у клітинку і записує не гасла, а прізвища підрядників. Раз на тиждень звіряє цінник на тому ж базарі, звідки колись вивозив двері. Житомирську область бачить як мережу пилорам, кар'єрів і логістики, а не як листівку Полісся. Ціна без одиниці виміру для нього не новина, а недописане речення.